ЯКОВЛЕВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
ДИСЕРТАЦІЯ: «ДОГОВІР ПРО КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ»
Висновки (вибране):
- Конфіденційність пов’язана з цілеспрямованими актами поведінки суб’єктів цивільних відносин, метою яких є виключення або значне обмеження поширення інформації про певні обставини правової реальності, що забезпечується утаюванням та/або нерозголошенням відповідних відомостей.
- Об’єктом конфіденційності виступають власне обставини правової реальності, а також відомості про них. Однак, ураховуючи те, що такі обставини є переважно ідеальними об’єктами, які включаються у структуру цивільних правовідносин за допомогою образів, які набувають мовної форми і у зв’язку з цим правового значення інформації, у наукових положеннях та нормах чинного цивільного законодавства України термін «конфіденційний» вживається переважно відносно інформації, що, з огляду на вказане вище, є повністю виправданим і логічним.
- Сучасний законодавчий підхід до регулювання відносин із забезпечення конфіденційності в інформаційних відносинах в цілому є змішаним і фрагментарним. Його змішаний характер проявляється у тому, що об’єктом регулювання положень інформаційного законодавства виступають одночасно публічні й приватні відносини. При цьому як правило, це відображається на рівні кожного нормативно-правового акта. Проявом фрагментарності виступає та обставина, що інформаційні відносини становлять об’єкт правового регулювання більше п’яти спеціальних законів, а відносини із забезпечення конфіденційності, до того ж, хоча і досить обмежено, проте все ж таки регулюються окремими положеннями нормативно-правових актів, об’єктом упорядкування яких виступають переважно суспільні відносини за участю окремих суб’єктів, наприклад, банків та фінансових установ, нотаріусів, адвокатів, адвокатських бюро або об’єднань та ін. При цьому договору про конфіденційність взагалі не присвячена увага.
- Положення чинного цивільного законодавства України визначають відомості, що становлять конфіденційну інформацію, а також наділяють учасників цивільних правовідносин правом поширити правовий режим конфіденційної інформації на інші відомості. Водночас, суб’єкти цивільного права не можуть поширювати правовий режим професійної таємниці на будь-які інші відомості, оскільки лише закон визначає зміст даних, що відносяться до такого виду інформації. У зв’язку з цим, потенціал договору про конфіденційність визначається його можливістю бути застосованим для:
1) поширення правового режиму конфіденційної інформації на відомості, що не віднесені законом до такого виду відомостей;
2) індивідуалізації правового режиму відповідної інформації незалежно від того чи віднесена вона до конфіденційної законом або ж договором;
3) індивідуалізації правового режиму професійної таємниці шляхом надання йому більш обмежувального або навпаки пільгового характеру у частині, що не суперечить положенням чинного цивільного законодавства України.
5. Незважаючи на схожість загальної мети договору про конфіденційність, а також забезпечуваних ним правових засобів її досягнення, з договорами про надання послуг, його слід відносити до окремого самостійного типу договорів, спрямованих на встановлення та/або зміну правового режиму об’єктів цивільних прав, зокрема інформації (із загального у спеціальний). Договір про конфіденційність є самостійним, консенсуальним договором, який може бути як одностороннім, так і двостороннім, як оплатним, так і безоплатним. При цьому у контексті поділу договорів на речові та зобов’язальні він відноситься до другого із зазначених видів. Також договір про конфіденційність є волюнтарною домовленістю із взаємопогодженими умовами, однак може формулюватись і як договір приєднання. При цьому цей договір має міновий характер і укладається на користь контрагентів, а не третіх осіб.
6. Сторонами договору про конфіденційність виступають довіритель, тобто особа, у чиїх інтересах забезпечується конфіденційність, а також конфідент, тобто особа, на яку покладається обов’язок актами активної та/або пасивної поведінки забезпечити конфіденційність відповідних відомостей. Інтеграційний характер договору про конфіденційність, що визначає можливість його укладення учасниками будь-яких цивільних правовідносин, що вже існують або ж таких, що тільки формуються, визначає можливість укладення договору будь-якою з варіацією його суб’єктного складу. Як на стороні довірителя, так і конфідента можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи в залежності від суб’єктного складу правовідносин та характеру обставин, які підлягають утаєнню.
7. Єдиною істотною умовою договору про конфіденційність, узгодження якої є необхідним та достатнім для його укладення, виступає умова про предмет. При цьому предмет договору про конфіденційність складається з двох компонентів, а саме – матеріального та юридичного. Матеріальним предметом договору про конфіденційність виступає інформація про обставини правової реальності, що підлягають утаюванню та/або нерозголошенню. Юридичним предметом договору виступає поведінка учасників цивільних правовідносин із забезпечення конфіденційності відповідних відомостей.
8. Основним суб’єктивним цивільним правом довірителя за договором про конфіденційність, є право вимагати від конфідента забезпечення конфіденційності визначеної договором інформації. Цьому праву кореспондує суб’єктивний цивільний обов’язок конфідента забезпечити конфіденційність, що може виконуватись активною поведінкою, що полягає в утаюванні відповідних відомостей (обмеження доступу до матеріальних носіїв відомостей та/або відповідних хмарних сервісів; впровадження особливого юридичного порядку доступу до відповідної інформації) та/або пасивною поведінкою, що полягає в нерозголошенні відомостей (їх неповідомлення усно третім особам; неознайомлення третіх осіб з такими відомостями; непередача матеріальних та/або електронних носіїв).
9. Договором про конфіденційність може встановлюватись суб’єктивний цивільний обов’язок конфідента не одержувати, не розшукувати, не формувати, не фіксувати тощо відомості стосовно певних обставин правової реальності, у зв’язку з чим конфіденційність, забезпечувана конфідентом, матиме «сліпий» характер, оскільки йому не відомий зміст інформації, яку він зобов’язаний не обробляти. За таких умов конфідент обізнаний лише стосовно ознак відповідних відомостей, зокрема суб’єкта, який ними володіє або об’єкта, яких вони стосуються.
10. Також договір про конфіденційність може покладати на конфідента обов’язок не розголошувати певні відомості довірителю. Забезпечувана у такий спосіб конфіденційність є зворотною, оскільки спрямована не проти третіх осіб, а проти сторони договору у чиїх інтересах вона забезпечується. Водночас таку конфіденційність необхідно розглядати як динамічну, оскільки її забезпечення проти довірителя може бути припинено його волевиявленням.
11. Моделі цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору про надання послуг, визначені статтею 906 ЦК України, у цілому можуть виступати в якості платформи для вирішення юридичних ситуацій, пов’язаних з відповідальністю конфідента за договором про конфіденційність. Водночас це пов’язується не з віднесенням останнього до договорів про надання послуг, а з його близькістю у структурній будові з відповідними договірними конструкціями, що визначає можливість застосування аналогії. Водночас, ураховуючи специфіку правовідносин із забезпечення конфіденційності, відповідальність професійного конфідента, тобто особи, на яку законом покладено обов’язок із забезпечення професійної таємниці, за невиконання або неналежне виконання умов договору повинна наступати незалежно від вини як в оплатних, так і безоплатних договорах про конфіденційність.
12. Припинення існування довірителя за договором про конфіденційність не повинно спричиняти припинення такого договору, навіть якщо він має особистий характер. Концепція посттативності, яка базується, зокрема на нормах чинного цивільного законодавства України, і положення якої обґрунтовують можливість продовження існування особистих суб’єктивних цивільних прав після смерті фізичної особи – їх носія, створює умови для охорони та захисту прав довірителя за договором про конфіденційність після його смерті. Такий же підхід є у певній мірі застосовним і до юридичних осіб, які припиняють своє існування з правонаступництвом.
13. Інтеграція правовідносин, що виникають внаслідок укладення договору про конфіденційність, у правовідносини власності, зобов’язання з передачі майна у власність або користування, з надання послуг, виконання робіт тощо, визначає специфіку впливу факту припинення конфідента за таким договором на чинність останнього. У зв’язку з цим, якщо правовідносин, що виступили об’єктом вказаної інтеграції, допускають правонаступництво, припинення існування конфідента у договорі про конфіденційність, за загальним правилом, не припиняє чинність такої домовленості, оскільки права і обов’язки за цим договором переходять до правонаступника конфідента, який набуває його права та обов’язки у правовідносинах, що виступили об’єктом інтеграції договірних відносин із забезпечення конфіденційності.
Повний текст роботи:
http://nauka.nlu.edu.ua/download/diss/JakovlevD/d_JakovlevD.pdf
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв#конфіденційність #приватність #договірпроконфіденційність #інформація #секретність #правовийрежим #confidentiality #privacy #confidentiality #contract #information #non-disclosure #legalregime
