ВИННИК АННА ОЛЕГІВНА
ДИСЕРТАЦІЯ: «СПЕЦІАЛЬНА КОНФІСКАЦІЯ МАЙНА ЯК ІНШИЙ ЗАХІД КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ»
Висновки (вибране):
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми правової регламентації та застосування спеціальної конфіскації як іншого заходу кримінально-правового характеру. У процесі дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми одержано такі основні висновки:
1. З’ясовано, що у сучасній кримінально-правовій науці питання спеціальної конфіскації не знайшли свого належного наукового вирішення. Більшість наукових праць, присвячених цій проблематиці, мають фрагментарний характер, а комплексні наукові дослідження відсутні. Чимало питань спеціальної конфіскації залишаються нез’ясованими, а ті, що досліджувалися деякими вченими, й досі є дискусійними. Такими є: питання правової природи спеціальної конфіскації, її місця в системі кримінально- правових норм, предмета спеціальної конфіскації, її мети, умов, підстав застосування та дотримання при цьому принципу непорушності права власності особи, а також питання доцільності виключення конфіскації майна зі системи покарань України та застосування замість неї спеціальної конфіскації.
2. Аналіз стану правової регламентації спеціальної конфіскації у чинному законодавстві України (ст.ст. 96-1, 96-2 КК України) дав підстави для висновку, що, попри нормативну визначеність питань спеціальної конфіскації, її правова регламентація залишається недосконалою і потребує подальшого реформування. Зміни, яких редакція ст. 96-1 КК України зазнавала п’ять разів, не розв’язали всіх проблем регламентації цього заходу впливу і є наочною демонстрацією того, що вказаний інститут перебуває у процесі свого становлення та потребує вдосконалення.
Водночас констатовано, що закріплення основних положень, які регулюють спеціальну конфіскацію у чинному КК України, зокрема визнання її матеріально-правовим інститутом, вважається позитивним кроком у розвитку кримінального законодавства України. Такий крок обумовлений не лише прагненням України до входження у ЄС, а відтак – зверненням до міжнародного досвіду правового регулювання подібних правовідносин, а й тими позитивними змінами, які відбулися в суспільному, економічному та політичному житті України як правової держави за минулі роки. Тобто поява інституту спеціальної конфіскації у чинному КК України обумовлена міжнародно-правовими, загальносоціальними та нормативними чинниками, хоча історичних передумов для появи цього заходу кримінально- правового характеру у кримінальному законодавстві України немає.
3. Вивчення кримінального законодавства Європейських держав щодо регламентації спеціальної конфіскації дає можливість констатувати, що остання в тій чи іншій формі відома більшості держав ЄС. Заразом у європейському кримінальному законодавстві питання правової природи цього заходу, а також підстави і порядок його застосування регламентуються по-різному. Неоднаково вирішуються і питання, пов’язані з термінологією досліджуваного явища. На відміну від чинного КК України, у кримінальних кодексах більшості держав ЄС термін «спеціальна конфіскація» не вживається, натомість використовується поняття «конфіскація майна». Це обумовлено відсутністю одночасного існування у зарубіжному законодавстві конфіскації майна як виду покарання та конфіскації, яка за своєю суттю покаранням не є. Відтак розмежовувати ці заходи в системі кримінально-правових норм шляхом наділення одного з них такою додатковою ознакою, як «спеціальна», немає потреби. Крім того, конфіскація майна у законодавстві більшості держав ЄС (окрім Республіки Латвії, в якій конфіскація, як і в Україні, є видом покарання) тлумачиться як інший, ніж покарання, наслідок вчинення злочину, зокрема: як захід карального впливу, додатковий наслідок вчинення злочину, майновий захід безпеки або ж попереджувальний захід. А в окремих державах (скажімо, у Франції), де конфіскація в одній зі своїх правових форм є видом покарання, вона, з точки зору кримінального права України, є саме «спеціальною», тобто має на меті не каральну спрямованість, а виступає механізмом позбавлення особи того майна, яким вона володіє без законних підстав. Власне відібрання в особи, котра вчинила злочин, у рамках конфіскації не всього майна, що належить їй, а лише того, яке має «злочинний характер», було засобом або знаряддям вчинення злочину, якраз і об’єднує підхід законодавця у правовій регламентації цього заходу впливу у кримінальному законодавстві практично всіх Європейських держав та чинного КК України.
4. Визначаючи місце спеціальної конфіскації в системі заходів кримінально-правового впливу, на підставі аналізу положень чинного КК України встановлено, що механізм кримінального реагування держави на особу, яка вчинила злочин, здійснюється за допомогою системи заходів, до яких належать, як покарання, так і некаральні кримінально-правові заходи впливу, які відрізняються від першого за своєю суттю та призначенням. Система таких заходів впливу в чинному КК України представлена у Розділі XIV «Інші заходи кримінально-правового характеру», які поділяються на ті, через які реалізується кримінальна відповідальність, і ті, через які не реалізовується кримінальна відповідальність. Аналіз положень ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України дає підстави стверджувати, що спеціальна конфіскація може бути застосована як до особи, котра вчинила злочин, так і до особи, котра вчинила суспільно небезпечне діяння, що не містить усіх ознак складу злочину. Тож, особливістю спеціальної конфіскації як некарального кримінально- правового заходу є те, що в одних випадках вона є формою реалізації кримінальної відповідальності, а в інших – реалізується поза межами кримінальної відповідальності. Цю особливість спеціальної конфіскації помилково сприймають як таку, що відрізняє її від інших заходів кримінально- правового характеру всередині системи таких заходів. Натомість доведено, що «іншість» спеціальної конфіскації криється у її відмінності від покарання, тому, з огляду на її правову природу, вона цілком виправдано та обґрунтовано віднесена у КК України до системи інших заходів кримінально-правового характеру.
5. Встановлено, що, як принципово новий та самостійний інститут кримінального права, спеціальна конфіскація наділена власним кримінально- правовим змістом, характеризується особливим предметом і має визначену мету. Одночасно звертається увага на розбалансованість кримінально- правових приписів, що, своєю чергою, є підґрунтям для продовження дискусій про міжгалузевий характер спеціальної конфіскації, або про необхідність її регламентації лише у нормах кримінального процесуального права. Це, зокрема, продиктовано тим, що поряд зі спеціальною конфіскацією КК України передбачає такий вид покарання, як конфіскація майна; в той час як ст. 100 КПК України також регламентує питання спеціальної конфіскації, чим дублює приписи кримінального права. Отож обґрунтовано, що спеціальна конфіскація є галузевим інститутом кримінального права, який має відмінну від покарання правову природу, та наголошено на необхідності виключення зі ст. 100 КПК України приписів про спеціальну конфіскацію.
6. Запропоновано авторське визначення спеціальної конфіскації як примусового, безоплатного заходу кримінально-правового характеру, який: застосовується до особи за умисне вчинення нею злочину або суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України; полягає у позбавленні такої особи будь-яких майнових благ, отриманих в результаті його вчинення (незалежно від трансформацій, яких зазнали ці блага); має на меті припинення злочинної діяльності особи, відновлення соціальної справедливості та запобігання вчиненню нових злочинів; а також характеризується тим, що в одних випадках є формою реалізації кримінальної відповідальності, а в інших – перебуває поза її межами.
7. З’ясовано, що метою спеціальної конфіскації є припинення злочинної діяльності, відновлення соціальної справедливості та попередження вчинення нових злочинів. Водночас обґрунтовується, що мета спеціальної конфіскації як одна з її змістових ознак має бути закріплена на законодавчому рівні у положеннях Особливої частини (зокрема, ч. 2 ст. 96-1) КК України.
8. Встановлено, що призначення спеціальної конфіскації є обов’язком суду, який виникає у передбачених законом випадках та лише за наявності відповідних умов і підстав. Згідно зі статтею 96-1 КК України, однією з умов застосування спеціальної конфіскації є вчинення особою злочину та суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, які чітко перераховані у ч. 1 ст. 96-1 КК України. Така прив’язка законодавця до конкретного переліку діянь, як умови застосування спеціальної конфіскації, а також критерій, що становить основу визначення вказаного переліку, визнані необґрунтованими. Адже останні передбачені не лише у різних розділах Особливої частини КК України, а й у різних частинах статей Особливої частини КК України. Це пов’язано із тим, що за діяння, які увійшли до вказаного переліку, не передбачено основного покарання у виді позбавлення волі або штрафу у розмірі понад три тисячі н.м.д.г. Тому подібне розширення меж застосування спеціальної конфіскації видається безпідставним і таким, що наділяє спеціальну конфіскацію надмірною репресивністю, яка притаманна радше покаранню, аніж іншому заходу кримінально-правового характеру.
Крім того, недосконалість законодавчої конструкції, яка використовується у статті 96-1 КК України: «…а так само передбаченого…», – викликає питання про те, чи можна вважати умовою призначення спеціальної конфіскації вчинення особою не лише злочину, передбаченого у ст. 96-1 КК України, а й суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки такого злочину.
Суперечності щодо розуміння ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України призводять до неоднакового правозастосування їх положень. Зокрема, вони можуть трактуватися так, що за умови вчинення особою умисно суспільно небезпечного діяння, передбаченого положеннями 96-1 КК України, гроші, цінності та інше майно, яке перераховане у ст. 96-2 КК України, не можуть і не повинні підлягати спеціальній конфіскації.
9. Порівняльний аналіз конфіскації майна як виду покарання та спеціальної конфіскації майна як іншого заходу кримінально-правового характеру засвідчив, що вони, хоч і мають деякі спільні риси, проте є самостійними інститутами кримінального права, кожному з яких притаманні свої особливості і характерні ознаки. Спеціальна конфіскація відрізняється від конфіскації майна не лише правовою природою та суб’єктами, до яких вона застосовується, а й підставами, умовами, порядком, метою і наслідками застосування. Головна відмінність між ними полягає у характері майна, яке вилучається: при застосуванні додаткового покарання конфіскації підлягає майно, яке належить засудженій особі на праві власності. Натомість ознакою предмета спеціальної конфіскації є те, що майно було здобуте злочинним шляхом або використовувалося для вчинення злочину, тобто привласнене особою незаконно. При цьому предмет спеціальної конфіскації складається не тільки з майна, яке було отримане незаконним способом, а також з доходів від такого майна (неправомірна вигода та доходи від неї). Предметом спеціальної конфіскації є також майно, яке хоч і має законне джерело походження, однак використовувалося для вчинення злочину. Якщо таке майно відсутнє на момент постановлення вироку, спеціальній конфіскації підлягає грошова сума, еквівалентна його вартості. В цьому разі така грошова сума може належати особі і на законних підставах, а відтак її конфіскація хоч і пов’язана зі злочинною діяльністю особи, однак змінює напрям впливу. Зокрема, мета спеціальної конфіскації змінюється з попереджувального та правовідновлювального впливу на каральний вплив (позбавлення права власності).
Така законодавча можливість конфіскації грошового еквівалента майна не узгоджується зі змістом цього заходу кримінально-правового характеру та наділяє спеціальну конфіскацію ознаками покарання. Особливо чітко це простежується у випадках, коли спеціальна конфіскація застосовується за вчинення злочину на підставі рішення суду (тобто є формою реалізації кримінальної відповідальності), а відповідна грошова сума належить особі, яка вчинила злочин, на законних підставах. За таких обставин спеціальна конфіскація повністю збігається з конфіскацією майна як видом покарання і за своєю суттю та змістом, і за метою. Вирішити цю проблему запропоновано шляхом законодавчих кроків, серед яких: з одного боку – необхідність удосконалення правової регламентації положень ст. 96-1 КК України, а з другого – відмова від використання конфіскації майна як виду покарання.
10.Встановлено, що сфера застосування спеціальної конфіскації на практиці є значно вужчою, ніж це регламентовано положеннями ст. 96-1 ККУкраїни (з 30 статей, які містяться у переліку положень ст. 96-1 КК України, на практиці вона призначалася лише за чотирма з них, натомість у більшості випадків умовою її застосування була наявність у санкції конкретної статті відповідного виду покарання). З огляду на це констатовано, що законодавче розширення меж застосування спеціальної конфіскації на практиці не знаходить свого підтвердження, а визначення конкретного переліку діянь як умов її застосування є таким, що перевантажує зміст вказаної кримінально- правової норми.
Поширеною помилкою у правозастосуванні є те, що суди не відмежовують предмет спеціальної конфіскації від речових доказів і вирішують долю майна, яке не є предметом спеціальної конфіскації, застосовуючи положення КК України, а не ст. 100 КПК України. Типовою помилкою є також одночасне посилання судами на положення ст. 96-1 КК України та ст. 100 КПК України без чіткого розмежування, до якого саме майна застосовується той чи інший захід.
11. Із урахуванням одержаних результатів запропоновано статті 96-1 та 96-2 КК України викласти у такій редакції:
Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація.
1. Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.
2. Метою спеціальної конфіскації є припинення злочинної діяльності, відновлення соціальної справедливості та попередження вчинення нових злочинів.
3. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі:
1) обвинувальноговирокусуду;
2) ухвалисудупрозвільненняособивідкримінальноївідповідальності;
3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного
характеру;
4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного
характеру.
Стаття 96-2. Випадки застосування спеціальної конфіскації.
1. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності, інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися чи використовувалися для схиляння особи до вчинення злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення;
2. У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у пункті 1 частини 1 цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у пункті 1 частини 1 цієї статті, на момент прийняття рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, яка еквівалентна вартості такого майна.
3. Спеціальна конфіскація застосовується також щодо особи, яка не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, окрім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі закінченням строку давності.
4. Гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначене в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь- якій із ознак, зазначених у пунктах 1–2 частини 1 цієї статті.
5.Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей, іншого майна, зазначених у цій статті, які за законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв #конфіскаціямайна #спеціальнаконфіскація #покарання #іншийзахідкримінально-правовогохарактеру #західкримінально-правовоговпливу #західбезпеки #specialconfiscation #confiscationofproperty #othermeasuresofcriminalnature #measuresofcriminalinfluence #punishment #property #ownership
Повний текст роботи:
http://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/3546/1/vinnik_d.pdf
Науковий доробок автора:
https://scholar.google.com/citations?user=0r5fQYUAAAAJ&hl=uk
