ЦИБАНЬ АРТЕМ АНДРІЙОВИЧ
ДИСЕРТАЦІЯ: «СУБ’ЄКТИВНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ОБОВ’ЯЗОК ЯК ЕЛЕМЕНТ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОГО ПРАВОВІДНОШЕННЯ»
Висновки (вибране):
1. Суб’єктивний цивільний обов’язок є різновидом юридичного обов’язку з низкою особливостей, які виокремлюють його з-поміж інших видів юридичного обов’язку. Суб’єктивний цивільний обов’язок характеризують такі регулятори, як норма законодавства, умови договору, а також інші юридичні факти – делікти та судові рішення, акти цивільного стану, акти органів державної влади та місцевого самоврядування, оскільки такий обов’язок може виступати елементом як публічно-правових, так і приватноправових відносин.
2. Зміст суб’єктивного цивільного обов’язку може проявлятись не лише у необхідності зобов’язаної особи вчинити дії активного типу, а й у сукупності його структурних елементів, взаємопов’язаних між собою, таких як:
1) необхідність зобов’язаної особи вчинити певні дії або утриматися від них;
2)необхідність зобов’язаної особи виконувати вимоги правомочних суб’єктів щодо певної поведінки;
3) необхідність зобов’язаної особи виступати відповідачем у суді у справах про невиконання обов’язку та захист порушеного права;
4) необхідність зобов’язаної особи нести юридичну відповідальність у разі невиконання суб’єктивного цивільного обов’язку.
3. Оборотоздатність стосується прав вимоги щодо виконання обов’язків майнового характеру, які мають грошовий еквівалент. Обов’язки, які пов’язані із особистістю боржника, не є оборотоздатними, не можуть бути об’єктами цивільно-правових правочинів, так само як і не можуть успадковуватися або переходити у порядку правонаступництва.
4.Суб’єктивні цивільні обов’язки можна класифікувати за такими критеріями:
1) за об’єктом – майнові та немайнові;
2) за зобов’язаною особою – безпосередні (ті, що виконуються безпосередньо самою особою) та опосередковані (ті, що виконуються третьою особою);
3) за колом осіб – індивідуальні та загальні;
4) за характером зв’язку права і обов’язку – активні та пасивні;
5) за характером правової норми – охоронні та регулюючі.
5. Підставами виникнення суб’єктивного цивільного обов’язку є не тільки дії, які передбачені актами цивільного законодавства, або дії, які ними не передбачені, але породжують виникнення цивільних прав та обов’язків, а також й юридичні події, за наявності яких у особи виникає суб’єктивний
цивільний обов’язок.
6.Тягар утримання речі слід вважати «складним» цивільним
обов’язком, який охоплює сукупність дій, метою яких є збереження речі у придатному для її використання стані.
7. Суб’єктивні цивільні обов’язки в залежності від стадій виконання договірного зобов’язання можуть бути класифіковані на: 1) обов’язок, строк виконання якого ще не настав; 2) обов’язок, який має виконуватися у певний проміжок часу під загрозою прострочення виконання; 3) обов’язок, який не виконано вчасно, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність, яка не виключає виконання обов’язку в натурі; 4)обов’язок, щодо якого допущено прострочення і до виконання якого кредитор втратив інтерес.
8.До обов’язків, право вимоги щодо яких не настало, доцільно віднести: 1) обов’язки, щодо яких не настав строк виконання; 2) зустрічні обов’язки, які не можна виконати до виконання обов’язків іншою стороною зобов’язання; 3) обов’язки, виконання яких обумовлено настанням певної обставини (відкладальної умови).
9.Обов’язки, право вимоги щодо яких не настало, випливають із існуючого правовідношення – зобов’язання, встановленого через укладеннядоговору. Такі обов’язки вже є визначеними в умовах укладеного договору, оскільки визначено їх зміст та обсяг. Ці обов’язки підлягають переходу в разі правонаступництва, і, незважаючи на те, що право вимоги щодо них ще не виникло, після укладення договору входять до майнової сфери боржника,
обсяг якої повинен звузитися після їх виконання.
10.Перелік обов’язків, у разі невиконання яких може наставати
відповідальність після припинення дії договору (так звана «постдоговірна» відповідальність), має бути закритим (вичерпним).
11.Необхідним вбачається внести наступні зміни до нормативно- правових актів:
–доповнити частину 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачивши таку підставу для реєстрації права власності на нерухоме майно як «договір про передання відступного»;
– змінити п. 2 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, виклавши його у наступній редакції:
«2) зміна умов зобов’язання, у тому числі його предмета, що може передбачати заміну одних обов’язків іншими».
12. Межі виконання суб’єктивного цивільного обов’язку є обов’язковими критеріями як загального, так і спеціального характеру, які застосовуються до поведінки зобов’язаного суб’єкта цивільного правовідношення, що проявляється у вчиненні або в утриманні від вчинення певних дій для задоволення правових можливостей, передбачених суб’єктивним цивільним правом.
13. Звільненням від виконання суб’єктивного цивільного обов’язку у зобов’язанні є законна та обумовлена відсутність необхідності дотримуватись умов зобов’язання, а саме вчиняти певні дії або утримуватись від їх вчинення з боку зобов’язаної особи на користь задоволення вимоги іншого суб’єкта зобов’язання.
Звільнення від виконання суб’єктивного цивільного обов’язку
характеризується низкою особливостей:
1) волевиявленням сторін та відповідністю правовим нормам чинного
законодавства;
2) наявністю правової вимоги, якій кореспондує виконання
суб’єктивного цивільного обов’язку;
3) наявністю певного юридичного факту як передумови для звільнення
від суб’єктивного цивільного обов’язку;
4)можливістю такого звільнення лише в рамках цивільного
правовідношення.
14. Засоби, якими забезпечується стимулювання до виконання
суб’єктивного цивільного обов’язку – це спеціальні заходи позитивного та негативного характеру, які виконують гарантійну функцію, спрямовані на стимулювання особи – носія цивільного обов’язку щодо належного його виконання та мають додатковий характер щодо змісту цивільного правовідношення.
15. Заохочення – це встановлені за домовленістю сторін у договорі або визначені й закріплені у правовій нормі заходи, основним спрямуванням яких є стимулювання та сприяння вибору носієм суб’єктивного цивільного обов’язку необхідної поведінки для задоволення законних вимог іншої особи, наділеної правом.
16. Цивільно-правова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання суб’єктивного цивільного обов’язку породжує настання негативних правових наслідків, які можуть бути реалізовані в межах існуючого основного правовідношення як через умови договору чи норму права, так і внаслідок виникнення додаткового правовідношення через реалізацію засобів забезпечення виконання суб’єктивного цивільного обов’язку.
Повний текст роботи:
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв #суб’єктивнийцивільнийобов’язок #зобов’язальнеправовідношення #виконанняцивільногообов’язку #зобов’язання #цивільно-правовавідповідальність #subjectivecivilduty #liabilityrelationship #civilliability #obligations #civilliability
