Анастасія Волько
старший юрист, адвокат ЮК «Profecto»
З розвитком і становленням фінансово-промислових груп в України отримало свого розвитку і трансферне ціноутворення. Трансфертне ціноутворення – це, говорячи простими словами, спотворення/зміна ціни угоди з метою мінімізації сплати податків на користь одного чи всіх з контрагентів угоди.
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об’єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України).
Вказані господарські операції визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
– річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків за відповідний податковий (звітний) рік;
– обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового Кодексу України).
| ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
При внесення змін до Податкового кодексу Законом №609 було змінено порядок його дії та поширено його дію на весь 2015 рік |
Проте, з судової практики вбачається, що в своїх рішеннях деякі суди не враховують, що 15.07.2015 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» №609-VIII (далі – Закон №609).
Законом №609 були внесені зміни до положень Податкового кодексу України (далі – ПК України), яким регулювались відносини трансфертного ціноутворення саме у звітний період позивача, підстави та порядок подання звіту про контрольовані операції, форма звіту та інше.
Відповідно до ст.2 Закону №609 були внесені зміни до п. 39.2.1.2 Податкового кодексу України в наступній редакції «під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:
– держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;
– держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.
Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни».
Відповідно до ст.6 Закону №609 п.34 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено та викладено в наступній редакції: «Установити, що для контрольованих операцій з резидентами, здійснених до 1 січня 2015 року, пропорційне коригування здійснюється за правилами, що діяли до 1 січня 2015 року».
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №609 формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.
Таким чином, всі господарські операції з нерезидентами, які здійснені після 01.01.2015 повинні регулюватися у відповідності до змін в Податковий кодекс України, внесених даним Законом №609.
| ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Перелік держав (територій) операції з якими контролюються Кабінетом Міністрів України було змінено тричі. |
З аналізу вищезазначеного законодавства з трансфертного ціноутворення випливає, що з урахуванням нових критеріїв, визначених для контрольованих операцій потрібно керуватися новим переліком держав (територій), який сформований на підставі та у відповідності із Законом №609, тобто переліком, який визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України» №977-р від 16.09.2015 року, де наприклад, Швейцарія не включена до списку переліку.
Операції з нерезидентами, які були здійснені до 01.01.2015 є контрольованими згідно переліку держав, визначеному розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р.
В актах перевірки податковими органами часто зазначається, що операції платника податків визнаються контрольованими на основі п.п. 39.2.1.7 та 39.2.1.2 в редакції закону 609-VIII від 15 липня 2015 року, а ця редакція виключила Швейцарію із списку переліку.
Суди при винесені рішення не надають оцінку цьому факту тим самим неправильно застосовують норми матеріального права.
Враховуючи вище викладене, на підставі п.34 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України та керуючись п.39.2.1 Податкового кодексу України (в редакції від 15.07.2015 року) та згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №977-р взаємовідносини платника податків з нерезидентами, наприклад зі Швейцарії, не є контрольованими Державною Фіскальною Службою України.
Вищій адміністративний суд України ще не висказав своєї позиції з питання застосування норм Податкового кодексу України та Закону №609.
Однак, суди першої та другої інстанції враховують, що положення Закону №609 почали діяти на взаємовідносини з нерезидентами з 01.01.2015 року та скасовують податкові повідомлення-рішення.
Наприклад, наступні судові рішення:
1) Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 по справі №821/2091/16. Так, Одеським апеляційним адміністративним судом розглядалась справа №821/2091/16, згідно з матеріалами справи якої податковий орган наклав штраф за неподання звіту про контрольовані операції ТОВ «Механічний завод» за період з 01.01.2015 по 16.09.2015 з нерезидентами Швейцарії. Проаналізувавши всі надані докази та законодавство з даного питань суд прийняв рішення на користь платника податку та прийшов до наступного висновку:
«Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Формування звіту про контрольовані операції та у випадках, передбачених Податковим кодексом України, документації з трансфертного ціноутворення за господарські операції, здійснені у 2015 році, здійснюється на підставі та з урахуванням норм цього Закону.
Установлено, що до приведення законодавства у відповідність із цим Законом інші закони та нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Аналіз наведених норм показав, що господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, для цілей оподаткування податком вважається контрольованою операцією.
Про контрольовані операції платник податку має інформувати податковий орган.
Такий податковий обов’язок платник реалізує шляхом подання звіту про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним.
Разом з цим, формування звіту про контрольовані операції має відбуватись у випадках, передбачених податковим законодавством.
Отже, у звіті про контрольовані операції за рік відображаються господарські операції здійснені у такому році, які відповідно до вимог п.п. 39.2.1.1 – 39.2.1.5 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, визначаються контрольованими.
У разі невідповідності господарських операцій, що відбулись у звітному періоді, вимогам п.п. 39.2.1.1 – 39.2.1.5 та 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, відповідно у платника податку не виникає обов’язку щодо звітування про такі операції.
Так, у звітному річному періоді Швейцарська Конфедерація на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №977-р не входить до переліку держав (територій), що відповідають критеріям, установленим п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, а отже в силу п.п. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.07.2015 року №609-VIII, експортні операції між позивачем та нерезидентом (Швейцарія), за період 2015 року не є контрольованими у розумінні вказаних норм податкового законодавства.
Зазначені обставини свідчать про відсутність у платників податку обов’язку щодо звітування перед контролюючим органом про ці операції в порядку п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також виключають негативні наслідки для платника у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту.
2) Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 по справі №823/2039/16. Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги суд мотивував своє рішення наступним:
«З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищевказані розпорядження Кабінету Міністрів України щодо включення Грузії в перелік країн, які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України суперечить цим нормам відповідно до цілей їх застосування.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Кабінет Міністрів України розпорядженням від 16.09.2015 №977-р, затвердив новий перелік держав (територій), що відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, який не містить країни Грузія.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Брати Асканелі» не підпадають під встановлені підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України критерії визначення контрольованих операцій, а тому відсутній факт порушення позивачем наведених норм податкового законодавства».
3) Інші аналогічні рішення, які набрали законної сили та прийняті на користь платників податку: ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 року по справі №814/380/16; ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 року по справі 823/2039/16; ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 року по справі №816/29/17; ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 року по справі №810/535/17 та інші.
Враховуючи вищевикладене, оскільки операції між платником податку та його контрагентом за наслідками звітного періоду не підпадають під визначення контрольованих операцій, у платника відсутній обов’язок щодо звітування про ці операції в порядку та строки, визначені податковим законодавством. В свою чергу застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним, не у відповідності до вимог Закону, що регулює спірні правовідносини, що являє собою безумовні обставини для скасування рішення суб’єкта владних повноважень.
м. Київ, 22.11.2017
