Волько Анастасія, старший юрист, адвокат ЮК «Profecto»
Останнім часом все більше виникає спорів щодо вирішення питань порушених прав спадкоємця учасника товариства в господарському судочинстві. Оскаржуючи рішення загальних зборів учасників товариства спадкоємці стикаються як правило з наступними проблемами:
- Не визначений строк розгляду заяви спадкоємця про вступ до товариства та отримання спадщини;
- Численні порушення під час проведення загальних зборів учасників товариства, зокрема товариство не зобов’язано повідомляти та запрошувати спадкоємця на збори;
- Розбіжності у визначення вартості спадкового майна (балансова вартість не співпадає з ринковою) та визначення обсягу їх прав у спадкуванні;
- Зловживання щодо строків виплати товариством вартості спадкового майна;
- Неможливість продажу чи передачі прав спадкоємця на частку в статутному капіталі до іншого суб’єкта відносин (фізична чи юридична особа) не очікуючи рішення учасників товариства.
Відсутність чітких меж обсягу прав спадкоємця та товариства є підґрунтям до виникнення численних суперечок спадкоємців з іншими учасниками товариства за частку в статутному капіталі як за право управління товариством так і за право власності на майно (грошові кошти), яким оцінюється вартість такої частки.
Чи порушуються права товариства, яке як правило є відповідачем в даних спорах?
Закон України «Про господарські товариства» №1576-XII від 19.09.1991 року захищає в більшій мірі права та інтереси учасників товариства, які мають право визначати чи впускати спадкоємця до товариства та право на переважну купівлю частки померлого, що є в статутному капіталі товариства. Таким чином, доки спадкоємець не став повноцінним учасником товариства він є лише третьою особою з єдиним способом захисту своїх прав та інтересів – оскарження рішень чи бездіяльності загальних зборів в судовому порядку.
В судових рішеннях про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників (учасників) товариства встановлюється факт невідповідності рішення вимогам законодавства і наявність порушення прав спадкоємця та не встановлюється обов’язок товариства вчиняти певні дії. Такі рішення не мають зобов’язального характеру по відношенню до товариства, оскільки не передбачають примусового виконання, адже у випадку задоволення позову про визнання недійсними рішення загальних зборів відповідач не зобов’язаний вчиняти будь-які дії. Крім того, у справах за позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства відсутній причинно-наслідковий зв’язок між можливістю виконання такого судового рішення та вжиттям господарським судом заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно товариства і такі вимоги заявника щодо забезпечення позову не є логічним та ефективним по відношенню до таких заявлених вимог.
| Спадкується лише право на участь у товаристві, а не сама участь |
- Перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця не означає автоматичного набуття ним статусу учасника цього товариства.
З належністю учаснику господарського товариства частки у статутному капіталі закон пов’язує певний обсяг прав учасника. Проте не у всіх випадках «власник» частки у статутному капіталі господарського товариства може мати статус учасника цього товариства. В останньому випадку йдеться про належність частки спадкоємцям учасника товариства з обмеженою відповідальністю.
У чинному законодавстві відсутня норма, яка б визначала перехід права померлого учасника на участь у товаристві до його спадкоємця. Натомість у статті 147 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) йдеться про перехід частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, а стаття 55 Закону України «Про господарські товариства» встановлює переважне право спадкоємців на вступ до цього товариства.
Так, відповідно до частини п’ятої статті 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи – учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця автоматично не призводить до набуття ним статусу учасника товариства. Частина п’ята статті 147 ЦК України передбачає спадкування спадкоємцем права спадкодавця саме на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Отримавши право на частку в статутному капіталі товариства, спадкоємець набуває як переважного права вступу до товариства (стаття 55 Закону України “Про господарські товариства”), так і права відмовитися від вступу до нього.
Однак, у судовій практиці вказані правові норми застосовуються неоднозначно. Так, у постанові Вищого господарського суду України від 27 березня 2013 року у справі №5010/674/2012-К-25/15 зазначено, що якщо статутом товариства з обмеженою відповідальністю не передбачено, що перехід частки в статутному капіталі до спадкоємців допускається лише за згодою інших учасників товариства, то перехід права на частку в статутному капіталі (її частини) тягне перехід до спадкоємця прав, що належали учасникові-спадкодавцеві, а отже, – право на участь в товаристві.
Проте, у постанові Вищого господарського суду України від 24 червня 2014 року у справі № 914/2748/13 суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що саме по собі одержання статусу спадкоємця померлого учасника товариства засвідчує лише перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства), та дає йому право на вступ до господарського товариства.
З урахуванням даних прецедентів слід звернути увагу на правову позицію Пленуму Верховного Суду України, викладену у пункті 9 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до якої спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Більше того, спадкування права на участь у товаристві прямо заборонено законом. Так, згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема, особисті немайнові права (до яких згідно зі статтею 100 ЦК України належить право участі у товаристві); право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
2. Процедура вирішення питання вступу спадкоємця до товариства
Порядок вступу у товариство спадкоємця учасника законодавчо не встановлений, проте потрібно керуватися законодавством, що регулює питання прийняття рішень загальними зборами учасників. На сьогодні така прогалина заповнюється роз’ясненнями (рекомендаціями) вищих судових органів. Так, п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз’яснив, що прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) учасника до ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Аналогічні положення містяться у п. 2.30 постанови Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25 лютого 2016 року №4, де зазначено, що прийняття чи відмова у прийнятті спадкоємця або правонаступника до складу товариства надається рішенням товариства в особі його вищого органу управління – загальних зборів учасників. При цьому особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до господарського товариства.
Ще одна прогалина полягає в тому, що законодавчо не встановлена обов’язковість присутності спадкоємця на загальних зборах учасників при вирішенні питання переходу частки у статутному капіталі. Тому, навіть якщо товариство не повідомить або повідомить не належним чином спадкоємця про скликання зборів для прийняття рішення, що стосується спадкоємця (навіть якщо він зазначить в заяві про його бажання бути присутнім на зборах) вважаться, що товариством не порушено законодавство, на відміну від не повідомлення учасника товариства про таке скликання.
Таким чином, лише з моменту прийняття загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю рішення про прийняття спадкоємця до складу учасників цього товариства спадкоємець набуває права участі у ньому.
У разі якщо загальними зборами учасників прийнято рішення про відмову у вступ спадкоємця до товариства, необхідно вирішити долю частки померлого учасника. Так,
ст. 53 Закон України «Про господарські товариства» визначає наступні шляхи переходу частки від учасника:
- переважне право учасника товариства на купівлю частки учасника, який вибув з товариства (помер);
- перехід частки учасника до товариства, шляхом зменшення розміру статутного капіталу.
Як в першому так і в другому випадку необхідно визначити вартість частки у статутному капіталі, що належить померлому учаснику. Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в
натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Звіт про баланс підприємства складається за рік, в якому учасник помер. Хоча, дуже часто товариство зловживаючи своїми правами проводять збори задовго після того як помер учасник, інколи навіть зі спливом двох і більше років, не приймаючи заяву спадкоємця до розгляду.
Отже, законодавчо не врегульовані аспекти переходу частки від померлого учасника часто і є підставою для оскарження рішення загальних зборів. Проте, слід враховувати, прийняття рішення про відмову від прийняття спадкоємця до складу учасників товариства тягне за собою ряд інших рішень, які повинні прийматися на наступних загальних зборах, зокрема після внесення до статуту про зміну розміру статутного капіталу або після оформлення договору купівлі-продажу частки.
- Правові аспекти кворуму для проведення загальних зборів за відсутності мажоритарного учасника.
Прийняття рішення щодо вступу спадкоємця частки у 40 і більше відсотків «законним шляхом» є неможливим. Це пов’язано із встановленими законом вимогами щодо кворуму при прийнятті рішення та можливими наслідками прийняття рішення за його відсутності у вигляді визнання такого рішення недійсним.
Так, відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Будь-яких виключень щодо зменшення кворуму при прийнятті рішення про вступ спадкоємця учасника господарського товариства до цього товариства вказана та інші норми Закону України «Про господарські товариства» не містить.
Така думка є серед науковців, проте як бути, якщо померлий учасник мав більше 60% частки у статутному капіталі? Оскільки спадкоємець померлого учасника товариства набуває статусу «нового» учасника лише з моменту прийняття рішення про вступ загальними зборами товариства, до та під час прийняття такого рішення його присутність на загальних зборах не може впливати на визначення правомочності загальних зборів. Разом з тим відсутні підстави для неврахування частки померлого учасника при визначенні правомочності загальних зборів, оскільки чинне законодавство не передбачає зміни розмірів часток учасників товариства з обмеженою відповідальністю у разі смерті одного із них.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у вищезазначеній постанові від 25.02.2016 №4, зазначаючи, що «у разі смерті фізичної особи – учасника товариства з обмеженою відповідальністю розміри статутного капіталу товариства та часток його учасників не змінюються. Тому у визначенні правомочності загальних зборів учасників у суду відсутні підстави не враховувати частку померлого учасника. Господарським судам необхідно враховувати, що голоси, які припадають на частку померлого або реорганізованого учасника, не беруть участі у голосуванні з питання про вступ спадкоємця або правонаступника до товариства. Відповідно, ці голоси не враховуються у визначенні правомочності загальних зборів для прийняття рішення про вступ спадкоємця або правонаступника учасника товариства до цього товариства».
Водночас інший правовий підхід викладено у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 19 грудня 2002 року № 4-42-344/6786, відповідно до якого кворум загальних зборів учасників доцільно визначати за аналогією вимог, встановлених статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» стосовно частки, придбаної самим товариством, тобто голосування і визначення кворуму у вищому органі товариства провадяться без урахування частки, що належить померлому учаснику.
Вказана позиція Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва могла б вирішити наявну «проблему кворуму», однак не узгоджується з чинним законодавством України, яким не передбачено випадків неврахування часток померлих учасників при визначенні правомочності загальних зборів.
Підсумовуючи вищенаведене, можна зробити висновки, що перехід частки у статутному капіталі товариства до спадкоємця автоматично не призводить до набуття ним статусу учасника цього товариства, оскільки можливість вступу спадкоємця учасника до товариства залежить від волі самого спадкоємця та рішення загальних зборів товариства. Така «залежність» може мати наслідком неможливість вступу до товариства спадкоємця померлого учасника внаслідок відсутності в решти учасників товариства часток у розмірі більше 60 %, необхідних для правомочності загальних зборів, проте з даного питання склалась досить суперечлива судова практика.
