ЯРОШЕВСЬКА ТАМАРА ВАСИЛІВНА
професор кафедри цивільно-правових дисциплін Дніпропетровського юридичного інституту МВС України, доцент, кандидат юридичних наук
ДИСЕРТАЦІЯ: «ОХОРОНА ПРАВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ: ПРИВАТНО- ПРАВОВИЙ АСПЕКТ»
Висновки (вибране):
- У дисертації комплексно вирішено забезпечення цивільно-правової охорони промислової власності в Україні в умовах європейської інтеграції, вдосконалено механізми регулювання охорони прав на промислові зразки, торговельні марки, винаходи, корисні моделі, географічні зазначення.
- У результаті ґрунтовного вивчення і порівняльного аналізу вітчизняного законодавства у сфері промислової власності, відповідного законодавства країн-членів ЄС, судової практики та наукових розробок, присвячених досліджуваній проблематиці, можна зробити наступні висновки, що видаються корисними для пошуку шляхів удосконалення законодавства України:
1) в ЄС приділяється значна увага новим об’єктам промислової власності, зокрема винаходам у галузі біотехнології та комп’ютерної технології, а також створенню якісних продуктів шляхом запровадження спеціальних механізмів виробництва та географічних зон. Це пояснюється тим, що наукові дослідження у сфері винахідництва є пріоритетними й промислово важливими для нинішнього етапу розвитку законодавства ЄС, а використання в межах спільного ринку зазначень походження сільськогосподарської продукції та географічних зазначень, природних мінеральних вод є одним із важливих кроків на шляху до того, щоб споживачі гарантовано мали можливість отримувати продовольчі товари високої якості;
2) на відміну від законодавства України, у сфері охорони промислових зразків в ЄС інакше визначено коло об’єктів, зовнішні ознаки яких можуть отримати охорону як промисловий зразок. Тому розширення об’єктів охорони як промисловий зразок, зокрема, шляхом охорони об’єктів нестійкої форми, які в робочому режимі можуть бути охарактеризовані зовнішніми ознаками формоутворювальних виробів та розширення умов щодо визнання прав на промисловий зразок недійсними у судовому порядку – це ще один крок до гармонізації національного законодавства із законодавством ЄС у зазначеній сфері;
3) в цілому національне законодавство у сфері охорони торговельних марок відповідає законодавству ЄС. Проте певних уточнень та доповнень потребують норми законодавства України щодо підстав для відмов у реєстрації торговельної марки або визнання її недійсною.
- Аналіз законодавства у сфері промислової власності окремих провідних країн світу (США, Німеччини, Японії, Франції, Великої Британії, КНР, Португалії, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Австрії, Бельгії, Японії, Канади, Італії тощо) показав, що цікавими та виправданими видаються наступні положення, які можуть бути найближчим часом імплементовані в національне законодавство:
1) визнання творця об’єкта права як первинного власника майнових прав на об’єкт, створений на замовлення за кошти бюджетного фінансування чи за державним контрактом, який потім у договірному порядку поступається цим правом дослідницькій організації, що є виконавцем замовлення та роботодавцем творця об’єкта права;
2) збалансування суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сторін у договірних відносинах з приводу використання майнових прав на об’єкт, створений на замовлення за кошти бюджетного фінансування чи за державним контрактом;
3) закріплення за виконавцем замовлення майнових прав на об’єкт, який був створений на замовлення за кошти бюджетного фінансування чи за державним контрактом;
4) закріплення за державним замовником право на безоплатне використання об’єкта права, який був створений на замовлення за бюджетні кошти чи за державним контрактом.
- У роботі запропонований новий і перспективний напрям вирішення завдання стосовно охорони прав на об’єкт, створений у процесі виконання НДДКР за бюджетні кошти, а саме:
1) визнання за творцем усіх особистих немайнових і первинних майнових прав на об’єкт права;
2) встановлення правового режиму об’єкта права;
3)визначення механізму реалізації між сторонами майнових прав інтелектуальної власності на створений об’єкт права;
4) збалансування суб’єктивних прав та юридичних обов’язків сторін у договірних відносинах щодо використання майнових прав на об’єкт права.
- Для врегулювання в Україні сфери охорони прав на географічні зазначення продукції та захисту їх найменувань на теренах ЄС пропонуємо застосувати наступний механізм:
− національне законодавство у сфері охорони прав на географічні зазначення необхідно гармонізувати із відповідним законодавством країн-членів ЄС. Угода про асоціацію між Україною та ЄС залишає шляхи до вдосконалення даної сфери через доопрацювання переліку охороноспроможних географічних зазначень у межах створеного національного Підкомітету з географічних зазначень;
− виявити й проаналізувати місцеві назви традиційних регіональних продуктів та обрати найбільш прийнятні з них. Пропонується за допомогою медіа робити опитування споживачів, а саме: які з національних регіональних продуктів гідно зарекомендували себе на національному ринку для того, щоб надалі ці географічні зазначення мали змогу першочергово отримати державну реєстрацію як об’єкти права і в Україні, і в ЄС. Зокрема, такі популярні назви українських регіональних продуктів як: херсонський кавун, петриківський розпис, карпатські полонинські сири (будз, вурда, бринза), мелітопольська черешня та інші;
− розкрити зв’язок між місцевими природними чинниками даної території та споживчими властивостями даної продукції з урахуванням європейського досвіду, описати технологію та етапи виробництва, розробити специфікацію на продукцію;
− подати заявку до НОІВ на реєстрацію географічного зазначення походження продукції та забезпечити державну реєстрацію даного географічного зазначення;
− після національної процедури оформлення прав на географічне зазначення оформити необхідні супровідні документи та подати заявку на реєстрацію продукту до Європейської комісії. У цьому разі товари національного виробника перейдуть на рівень більш коштовних, проте якісніших. Бо для визнання та використання географічного зазначення в ЄС необхідне суворе дотримання певної схеми виробництва, а саме: проводити ретельний добір сировини та контролювати якість на всіх етапах виробництва продукції;
− після отримання прав на географічне зазначення на єдиному просторі ЄС активно просувати дану продукцію до споживачів за допомогою проведення рекламних кампаній у країнах-членах ЄС, обґрунтовуючи унікальність споживчих властивостей та особливість виробництва даного об’єкта права.
- Для удосконалення системи охорони та захисту інтелектуальної власності, наразі в Україні доцільно створити й прийняти Кодекс України про інтелектуальну власність. Вагомими чинниками для прийняття кодифікованого акту у сфері інтелектуальної власності є:
- євроінтеграційні процеси в Україні;
- створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
- суперечливі положення, неузгодженні норми, прогалини між
- спеціальними законами у сфері інтелектуальної власності та книгою 4 ЦК України;
- завдання створення єдиної системи охорони права інтелектуальної власності, здатної належним чином захистити права зацікавлених осіб.
- Саме Кодекс України про інтелектуальну власність зможе забезпечити повне, всебічне та безпосереднє регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, що виключатиме необхідність деталізації його положень в інших законодавчих актах, характеризуватиметься широкою сферою застосування, забезпечить приведення структури законодавства у сфері інтелектуальної власності в цілісну логічну систему, що дасть змогу суттєво спростити правозастосування правових приписів у зазначеній сфері та їх праворозуміння.
- Судові спори щодо охорони та захисту прав інтелектуальної власності є одними з найскладніших для розгляду, оскільки вимагають знання не лише специфічних юридичних аспектів, але й технічних. Тому і суддям, і суб’єктам права інтелектуальної власності було б набагато легше розібратися у цій складній сфері, якби законодавство інтелектуальної власності було систематизовано в одному акті – Кодексі України про інтелектуальну власність.
- Європейська інтеграційна спрямованість України виступає наразі найсуттєвішим чинником реформ у всіх сферах суспільства. Аналіз наукової доктрини та практичних публікацій із врегулювання відносин у сфері приватного права дає підставу зробити висновок, що нині ЦК України потребує проведення термінової рекодифікації. Однак належне упорядкування норм у сфері інтелектуальної власності й зведення їх у якісну, послідовну і логічно обумовлену систему стане можливим лише у разі розробки Кодексу України про інтелектуальну власність як єдиного кодифікованого акта у сфері інтелектуальної власності. Саме такий акт зможе забезпечити всебічне та повне регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності, що виключатиме необхідність деталізації його положень в інших законодавчих актах, характеризуватиметься широкою сферою застосування, забезпечить приведення структури законодавства у сфері інтелектуальної власності в цілісну логічну систему, що дасть змогу суттєво спростити правозастосування правових приписів у зазначеній сфері та їх праворозуміння. Тому доцільно замість Книги 4 ЦК України та спеціального законодавства у сфері інтелектуальної власності, створити єдину систему охорони права інтелектуальної власності, здатної належним чином захистити права зацікавлених осіб.
- Завдяки оновленню національного законодавства у сфері винахідництва була обмежена фармацевтична монополія та забезпечений вихід на ринок дійсно інноваційних лікарських засобів від виробників генеричних компаній. Зокрема,
по-перше, спеціальним законодавством у винахідницькій сфері встановлені нові суворі критерії патентоздатності корисної моделі, що говорить про нову, безумовно позитивну тенденцію у майбутньому, коли патентуватимуть дійсно інноваційні препарати.
По-друге, володілець патенту на винахід, об’єктом якого є активний фармацевтичний інгредієнт лікарського засобу, більше не зможе розраховувати на автоматичне продовження строку чинності майнових прав на цей об’єкт права. Такі зміни були спрямовані на боротьбу з «вічнозеленими патентами».
По-третє, в спеціальне законодавство у сфері охорони прав на винаходи імплементоване так зване «положення Болар», необхідність якого давно обговорює фармацевтична спільнота. Запровадження «положення Болар» сприятиме зростанню обсягів виробництва генеричних продуктів українськими компаніями та забезпечить баланс інтересів між виробниками доступних за ціною лікарських засобів та їх споживачами.
По- четверте, наразі виробники генеричного продукту мають можливість ввозити на митну територію України активні фармацевтичні інгредієнти для проведення досліджень з метою подальшої реєстрації лікарського засобу.
В цілому, зміни у національному патентному законодавстві сприятимуть розвитку фармацевтичної галузі, в тому числі розширенню номенклатури виробництва доступних лікарських засобів.
Повний текст роботи:
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв#інтелектуальнавласність #охоронаправнаоб’єктипромисловоївласності #трансфертехнологій #винахід #кориснамодель #промисловийзразок #торговельнамарка #комерційненайменування #географічнезазначення#intellectualproperty #protectionofrightstoindustrialpropertyobjects #technologytransfer #invention #utilitymodel #industrialdesign #trademark #tradename #geographicalindication
