Дзера Ірина Олександрівна
кандидат юридичних наук, доцент Національного університету “Києво-Могилянська академія”
СТАТТЯ: ПРАВОВА ПРИРОДА 3 % РІЧНИХ ЗА СТАТТЕЮ 625 ЦК УКРАЇНИ
Висновки (вибране):
- Однією з найбільш спірних у цивілістичній літературі та судовій практиці є норма ст. 625 ЦК України, відповідно до ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
- В одних випадках суди розглядають 3 % річних за ст. 625 ЦК України як різновид неустойки, в інших – як ще один, додатковий вид санкцій за прострочення зобов’язання.
- В судовій практиці немає єдності щодо тлумачення видів договорів, оскільки суди не можуть визначитися, до яких саме договорів слід застосовувати цей вид санкцій: до договорів, у яких не встановлені проценти за користування (безпроцентні позики); до договорів, у яких не встановлена пеня; до всіх видів грошових зобов’язань без будь-яких винятків.
- Цивільний кодекс України не містить конкретного визначення грошового зобов’язання.
- Три проценти річних є різновидом цивільно-правової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, а тому не може застосовуватися як спосіб належного виконання грошового зобов’язання, адже для цього є спеціальна норма – ст. 536 ЦК, якою встановлюються проценти за користування грошовими коштами.
- У ч. 2 ст. 612 визначено такі підстави відповідальності боржника за прострочення зобов’язання: боржник відповідає за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що настала після прострочення. У ст. 614 також зазначено, що особа, яка порушила зобов’язання (в нашому випадку це боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання), несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, як видно зі змісту наведених норм, 3 % річних є мірою цивільно-правової відповідальності, яка настає в разі прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.
- Відмінності між 3 % річних і неустойкою:
1) різний склад цивільного правопорушення: для 3 % річних – це повний склад, а для неустойки – усічений склад;
2) різний предмет: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а предметом 3 % річних – лише грошові кошти;
3) різна правова природа: неустойка є видом забезпечення виконання зобов’язання і формою цивільно-правової відповідальності водночас; 3 % річних є лише формою цивільно-правової відповідальності;
4) різні підстави виникнення: для неустойки – це договір для договірної неустойки і закон для законної, при цьому слід враховувати норму ст. 548, яка визначає, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Отже, якщо договором розмір неустойки не визначений, а в законі відсутнє застереження про можливість її сплати, права на неустойку не виникає і вона не може бути сплачена. На відміну від 3 % річних, які сплачуються незалежно від домовленості сторін, адже вони можуть врегулювати договором лише інший розмір процентів, а не відмовитись від неї взагалі. Тому ці відсотки підлягають сплаті в силу прямої вказівки закону.
Повний текст статті:
#профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв #стаття #грошовезобов’язання #неустойка #відповідальність #проценти
