ПАНЧЕНКО ІРИНА СЕРГІЇВНА
ДИСЕРТАЦІЯ: «ПРОЦЕДУРА НОТАРІАЛЬНОГО ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА»
Висновки (вибране):
1. Запропоновано модель нотаріальної процедури посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна, яка розширює межі посвідчуваних нотаріусами договорів, налагоджує зв’язок між нормами матеріального та процесуального права, а також уточнює їх, удосконалює діяльність нотаріусів тощо.
2. Робота над створенням виваженої і ґрунтовної процедури посвідчення договорів, фрагментом якої є посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна, не може бути втілена лише у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Потребується концептуально нова модель законодавчого акту – Нотаріального процесуального кодексу України.
3. Обґрунтовано, якщо сторони виявили бажання відмовитися від посвідчення договору або відкласти вчинення нотаріальної дії на певний строк для усунення суперечностей в умовах договору, вони зобов’язані оплатити надані нотаріусом послуги та понесені ним витрати, а останній повернути кошти, які були передані йому за посвідчення договору.
4. Сформульовано, що передумови залучення у нотаріальний процес свідків необхідно доповнити ще однією передумовою: свідки повинні брати участь у тих нотаріальних діях, де існує велика ймовірність порушення прав окремих фізичних чи юридичних осіб, які за станом здоров’я чи з інших поважних причин не можуть особисто брати участь у нотаріальному провадженні.
5. Доведено, що перевірка нотаріусом дійсних намірів осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні (сторін договору) з посвідчення договорів про відчуження нерухомого майна вчиняється не на стадії безпосереднього вчинення зазначеного нотаріального провадження, а на стадії підготовки до його вчинення і безпосередньо під час складання проекту договору, ознайомлення сторін з його змістом та роз’ясненням нотаріусом прав і обов’язків кожній стороні договору, попередженням про наслідки вчинюваної нотаріальної дії, щоб так застерегти юридичну необізнаність сторони і цей фактор не міг бути використаний їй на шкоду.
6. Вважаємо, що сторони мають повідомляти нотаріуса про те, яку правову ситуацію вони бажають вирішити і яких результатів досягнути, а нотаріус має кваліфіковано запропонувати вид договору, який найбільше відповідає тим результатам, яких бажають досягнути сторони. Нотаріус повинен запобігати виникненню помилок в момент вибору правочину, оскільки ціна помилки при виборі договору непомірно висока (ст. 229 ЦК).
7. Обгрунтовано, що положення ч. 5 ст. 42 Закону «Про нотаріат» щодо встановлення законами України інших підстав для відкладення або зупинення вчинення нотаріальних дій не є виправданим, оскільки при посвідченні правочинів домінуючим принципом визнається свобода договору, отже, фактично, воля сторін договору. Тому і ч. 3 ст. ст. 42 Закону «Про нотаріат» має сприйматися в цьому ж контексті і не повинна обмежувати сторін договору в строках обрання правильного виходу із спірних правовідносин.
Повний текст роботи: http://scc.univ.kiev.ua/upload/iblock/562/dis_Panchenko%20I.S.%20.pdf
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв #договори #відчуження #нерухомемайно #процедура #нотаріальнепосвідчення #нотаріус #нотаріальніакти #contracts #alienation #immovableproperty #notarization #notary
