ГАФИЧ ІВАН ІВАНОВИЧ
ДИСЕРТАЦІЯ: «ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ УЧАСТІ ПРОКУРОРА У ВИРІШЕННІ ПИТАННЯ ПРО ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО
ПРОВАДЖЕННЯ»
Висновки (вибране):
1. Участь прокурора у вирішенні питання про закриття кримінального провадження є відносно відокремленою складовою вирішення прокурором інших питань під час кримінального провадження, що забезпечує безпосередній взаємозв’язок між функціями організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку та підтримання публічного обвинувачення в суді, слугуючи процесуальним фільтром, який, з одного боку, попереджає випадки безпідставного припинення процесуальної діяльності, а з іншого – не допускає на розгляд суду кримінальні провадження, які не мають перспективи їх вирішення по суті.
2. Об’єктом діяльності прокурора щодо закриття кримінального провадження виступають правовідносини, які характеризуються такими сутнісними ознаками: значенням резолютивного для стадії досудового розслідування процесуального рішення, оформленого у вигляді постанови; припиненням процесуальної діяльності, що виключає притягнення особи до кримінальної відповідальності та усуває будь-які процесуальні обмеження щодо неї; унеможливленням переходу до наступної стадії процесу; залишенням кримінального провадження без його вирішення по суті; особливим суб’єктним складом; поліваріативним характером підстав для прийняття відповідного рішення, які розрізняються за юридичною природою та правовими наслідками; можливістю оскарження та скасування такого рішення. Ці правовідносини охоплюють:
(1) низку дій органів досудового розслідування та інших учасників кримінального провадження, що передують прийняттю відповідного рішення, за умови, що вони безпосередньо пов’язані із цим (встановлення підстав для закриття кримінального провадження, отримання згоди підозрюваного на звільнення від кримінальної відповідальності тощо);
(2) процес прийняття такого рішення та його оформлення (винесення постанови про закриття кримінального провадження, складання клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності та ін.);
(3) безпосередні наслідки прийнятого рішення (перевірку постанови про закриття кримінального провадження, її оскарження і скасування тощо).
3. Предмет діяльності прокурора щодо закриття кримінального провадження включає два аспекти: змістовний (пов’язаний із оцінкою прокурором досудового розслідування та встановлених під час його здійснення обставин кримінального провадження) та формальний (пов’язаний із перевіркою складеної слідчим, дізнавачем постанови про закриття кримінального провадження або самостійним її винесенням прокурором). У змістовному аспекті предмет цієї діяльності визначається всебічністю, повнотою та об’єктивністю досудового розслідування, які має встановити прокурор для вирішення питання про можливість закриття кримінального провадження. Формальний аспект стосується відповідності рішень про закриття кримінального провадження вимогам законності, обґрунтованості та своєчасності.
4. Комплексний характер діяльності прокурора щодо закриття кримінальних проваджень передбачає різноманітність завдань, які він при цьому виконує. Так, першочерговим завданням прокурора є захист прав особи у кримінальному провадженні, яке полягає у тому, щоб жоден невинуватий не був притягнутий до кримінальної відповідальності, а у разі такого притягнення – був реабілітований, та щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу у зв’язку із участю у кримінальному провадженні. До другої групи завдань можна віднести забезпечення законності прийняття відповідних процесуальних рішень, яке диференціюється залежно від ролі прокурора у закритті кримінального провадження: у випадку перевірки відповідних рішень слідчого, дізнавача діяльність прокурора спрямована на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності за вчинене. У випадку особистого прийняття відповідних рішень прокурором останній має реагувати на продовження досудового розслідування за наявності підстав для його закриття.
5. Діяльність прокурора щодо закриття кримінального провадження ґрунтується на засадах кримінального провадження, серед яких особливо тісний взаємозв’язок вона має із засадами: розумних строків кримінального провадження, яка передбачає кореляцію прийняття рішення про закриття кримінального провадження зі строками досудового розслідування, коли це рішення має бути прийнято в межах строків досудового розслідування, а якщо цього не було зроблено, то підлягає застосуванню спеціальна підстава для закриття кримінального провадження, передбачена п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК; змагальності, якою зумовлене наділення прокурора виключним повноваженням закривати кримінальне провадження щодо підозрюваного; диспозитивності, яка допускає певну свободу прокурора при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження, у виборі підстави для цього з числа передбачених ч. 1 ст. 284 КПК, а також про скасування постанови слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження; публічності, яка не дозволяє прокурору закрити кримінальне провадження довільно, а також вимагає від нього перевірки законності й обґрунтованості постанов слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження та їх скасування у випадках виявлення порушень; презумпції невинуватості, яка зобов’язує прокурора закрити кримінальне провадження у разі неможливості довести вину особи за допомогою наявних доказів в межах строку досудового розслідування, та ін.
6. Щодо закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні передбачено диференційований механізм, суб’єктами якого є слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя або суд, чиї повноваження щодо прийняття відповідного рішення розмежовуються залежно від підстави закриття кримінального провадження, а також стадії (етапу) кримінального провадження, на якому приймається рішення про його закриття. В системі цих суб’єктів прокурор володіє найбільш широкою та універсальною компетенцією, яка на стадії досудового розслідування набуває виключного характеру як стосовно низки підстав закриття кримінального провадження, так і в частині закінчення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. У ситуаціях, коли вона обмежується виключною компетенцією суду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ч. 2 ст. 284 КПК, прокурор відіграє важливу роль у прийнятті судом рішень про закриття кримінального провадження, ініціюючи їх прийняття.
7. Перевіряючи законність і обґрунтованість постанов слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження, прокурор має встановити: 1) наявність тієї чи іншої підстави, передбаченої ч. 1 ст. 284 КПК; 2) підтвердження цієї підстави фактичними обставинами кримінального провадження; 3)наявність у слідчого, дізнавача повноважень закривати кримінальне провадження на вказаній підставі. Залежно від приводу, перевірки прокурором цих постанов поділяються на: ініціативні (здійснюються в порядку нагляду на виконання відповідного процесуального обов’язку прокурора) та ситуативні (здійснюються за скаргами заінтересованих учасників кримінального провадження). У разі виявлення незаконної та/або необґрунтованої постанови про закриття кримінального провадження прокурор має вжити заходів реагування, а саме: (а) скасування відповідного рішення; (б) усунення негативних наслідків його прийняття; (в) ініціювання притягнення винних у його прийнятті осіб до юридичної відповідальності.
8. Закриття кримінального провадження щодо підозрюваного із продовженням досудового розслідування по факту кримінального правопорушення або щодо інших підозрюваних є окремим різновидом закриття кримінального провадження, яке ставить перед прокурором специфічні завдання: поряд із рішенням про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного вирішити питання про необхідність продовження досудового розслідування; проконтролювати виконання слідчим цього завдання; визначити напрями подальшого досудового розслідування і процесуальні дії, які у ньому слід виконати; сформулювати і надати органам досудового розслідування й оперативним підрозділам відповідні вказівки та доручення.
9. Закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав ставить перед прокурором подвійне завдання: з одного боку, особливо ретельно і відповідально підійти до оцінки законності й обґрунтованості рішень про закриття кримінальних проваджень з таких підстав, оскільки, крім загального наслідку у вигляді непритягнення особи до кримінальної відповідальності, вони тягнуть за собою відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. З іншого боку, пріоритетом для прокурора є захист прав учасників кримінального провадження, тому випадки закриття кримінальних проваджень із реабілітуючих підстав покладають на нього додаткові обов’язки щодо забезпечення права особи, щодо якої кримінальне провадження закрите, на відшкодування завданої шкоди. Перед прийняттям рішення про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав прокурору доцільно з’ясувати позицію підозрюваного щодо визнання ним своєї вини, а також роз’яснити йому відсутність права на реабілітацію.
10. Рішення прокурора щодо закриття кримінального провадження підлягає контролю, який передбачає два різновиди: відомчий контроль з боку прокурорів вищого рівня та судовий контроль з боку слідчого судді. Проблеми реалізації відомчого контролю полягають у: відсутності в КПК механізму перевірки прокурорами вищого рівня законності й обґрунтованості постанов прокурорів нижчого рівня про закриття кримінального провадження; обмеженості повноважень прокурора вищого рівня межами строків досудового розслідування; невизначеності вищестоящого прокурора, коли йдеться про розмежування процесуальної компетенції між керівниками прокуратур різних рівнів; відсутності можливості заінтересованих учасників кримінального провадження оскаржити постанову прокурора про закриття кримінального провадження до прокурора вищого рівня.
11. Діяльність прокурора щодо звільнення від кримінальної відповідальності є формою участі прокурора у вирішенні питання про закриття кримінального провадження, яке передбачає відмову держави від застосування до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, правових наслідків його вчинення у виді засудження та покарання, яка реалізується судом у формі закриття кримінального провадження, та полягає у створенні передумов для прийняття судом рішення про закриття кримінального провадження зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Ця діяльність включає такі основні етапи:
1) встановлення підстави та умов звільнення особи від кримінальної відповідальності;
2) оформлення їх у вигляді клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3) направлення такого клопотання на розгляд суду;
4) участь у розгляді судом цього клопотання.
12. З метою удосконалення законодавчої регламентації участі прокурора у вирішенні питання про закриття кримінального провадження в дисертації сформульовано низку пропозицій, зокрема:
1) доповнити ч. 4 ст. 22 КПК щодо участі прокурора у реалізації засади змагальності положенням щодо його повноваження приймати рішення про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного;
2) закріпити у ч. 6 ст. 36 КПК повноваження прокурорів вищого рівня закривати кримінальне провадження за наявності для цього підстав;
3) передбачити у ст. ст. 39, 39-1 КПК в числі повноважень керівника органу досудового розслідування та керівника органу дізнання такі повноваження: (1) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у т. ч. щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених ст. 284 КПК; (2) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, дізнавачів;
4) скорегувати назву § 1 Глави 24 КПК на «Загальні положення закінчення досудового розслідування. Закриття кримінального провадження», а ст. 283 КПК перейменувати на «Форми закінчення досудового розслідування»;
5) положення частин 2, 7-9 ст. 284 КПК, які регламентують ситуації, коли кримінальне провадження закривається судом, передбачити у окремій статті «Закриття кримінального провадження судом», яку помістити у Розділі IV КПК;
6) включити до підстави закриття кримінального провадження, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, скасування кримінальної відповідальності внаслідок визнання Конституційним Судом України неконституційними положень закону України про кримінальну відповідальність;
7) викласти п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у наступній редакції: «помер підозрюваний, обвинувачений, або особа, щодо якої наявні достатні докази для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак яка не набула процесуального статусу підозрюваного у встановленому законом порядку, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого»;
8) передбачити у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, що кримінальне провадження у формі
приватного обвинувачення підлягає закриттю у разі відсутності заяви потерпілого про притягнення особи до кримінальної відповідальності або у разі, коли потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні. Доповнити цей пункт вказівкою на умову добровільності відмови потерпілого від обвинувачення як підстави закриття кримінального провадження;
9) виключити з ч. 1 ст. 284 КПК таку підставу закриття кримінального провадження, як невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, а також посилання на неї у ч. 2 ст. 284 КПК, регламентувавши подібні ситуації у ст. ст. 285-288 КПК;
10) узгодити між собою положення п. 10 ч. 1 ст. 284 та п. 3 ч. 2 ст. 219 КПК, скасувавши обмеження щодо закриття кримінального провадження у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи;
11) виключити з ч. 2 ст. 284 КПК таку підставу закриття кримінального
провадження, як досягнення податкового компромісу у справах про кримінальні правопорушення, передбачені ст. 212 Кримінального кодексу України, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також виключити з абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК вказівку на п. 9 ч. 1 цієї статті;
12) викласти абз. 2 ч. 4 ст. 284 КПК у такій редакції: «слідчий, дізнавач приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру»;
13) викласти абз. 3 ч. 4 ст. 284 КПК у такій редакції: «Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті. Виключно прокурор може закрити кримінальне провадження щодо підозрюваного»;
14) у ч. 6 ст. 284 КПК передбачити, що рішення слідчого про закриття
кримінального провадження вступає у законну силу після спливу встановленого законом строку на його скасування прокурором, а відповідне рішення прокурора – після спливу строку на його оскарження до слідчого судді. Одночасно регламентувати, що відповідні строки оскарження та скасування постанов про закриття кримінального провадження не включаються до строків досудового розслідування;
15) передбачити у ч. 6 ст. 284 КПК повноваження прокурора змінити складену слідчим, дізнавачем постанову про закриття кримінального провадження, а також повернути її слідчому, дізнавачу на доопрацювання;
16) доповнити передбачений у абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК перелік осіб, яким надсилається копія постанови прокурора про закриття кримінального провадження, вказівкою на прокурора вищого рівня;
17) закріпити у абз. 2 ч. 6 ст. 284 КПК можливість скасування постанови прокурора про закриття кримінального провадження прокурором вищого рівня за скаргою заявника, потерпілого, його представника, підозрюваного, захисника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання відповідними особами копії постанови, впродовж 20 днів з моменту отримання скарги;
18) передбачити у КПК повноваження слідчого, дізнавача, прокурора у разі виявлення ними під час кримінального провадження (у т. ч. у випадку його закриття) ознак адміністративного правопорушення чи дисциплінарного проступку своєю постановою ініціювати притягнення такої особи до юридичної відповідальності перед уповноваженим органом чи посадовою особою;
19) закріпити у ст. 25 ЗУ «Про прокуратуру» повноваження ініціювати перед керівником органу досудового розслідування, органу дізнання питання про притягнення слідчого, дізнавача до дисциплінарної відповідальності за допомогою вмотивованої постанови.
Повний текст роботи:
http://nauka.nlu.edu.ua/download/diss/Gafich/d_Gafich.pdf
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв #прокурор #кримінальнепровадження #закриттякримінальногопровадження #досудоверозслідування #процесуальнекерівництводосудовимрозслідуванням #звільненняособивідкримінальноївідповідальності #prosecutor #criminalproceedings #closureofcriminalproceedings #pre-trialinvestigation #proceduralguidanceofpre-trialinvestigation #releaseapersonfromacriminalresponsibility
