СЕГЕДА ІВАН СЕРГІЙОВИЧ
Другий секретар відділу з економічних питань Посольства України в Державі Кувейт
ДИСЕРТАЦІЯ: «ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ТОВАРИСТВ У МАГРИБІ (АЛЖИР, МАРОККО, ТУНІС)»
Висновки (вибране):
1. Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше здійснено комплексне дослідження правового регулювання підприємницьких товариств у державах Магрибу для розробки конкретних рекомендацій з посилення присутності та правового захисту українського капіталу в регіоні, запропоновано використати досвід держав Магрибу для оптимізації правового регулювання в Україні.
2. З’ясовано, що сучасна тенденція поступового реформування законодавств держав Магрибу характеризується переходом від централізовано- планової економіки та дозвільної системи до ринкової з принципами свободи підприємницької діяльності. Порівняно з Марокко та Тунісом, Алжир найактивніше здійснює регулювання ринку відповідно до Конституції та національного законодавства.
3. Обґрунтовано, що українські суб’єкти підприємницької діяльності у державах Магрибу можуть здійснити укладення корпоративного договору для захисту свого капіталу. В Алжирі корпоративний договір не врегульований законодавством та має певні обмеження в застосуванні. Корпоративні договори у державах Магрибу повинні регулювати права учасників товариства та не повинні суперечити положенням статуту, можуть передбачати відшкодування збитків за невиконання або неналежне виконання цього договору. У Марокко та Тунісі корпоративний договір розглядається як договірний документ, який може бути використаний у суді. В Алжирі цей договір не буде визнаватися судами як доказ, проте існує можливість підписати корпоративний договір, який би регулювався правом іншої держави (наприклад, Франції, Швейцарії, Кіпру, Великобританії тощо). Правильне формулювання корпоративного договору у цьому випадку буде важливим фактором його чинності.
4. У контексті оптимізації правового регулювання припинення командитних товариств запропоновано викласти абзац 2 ст. 83 Закону України «Про господарські товариства» у такій редакції: «Командитне товариство ліквідовується у разі вибуття усіх вкладників. Повні учасники командитного товариства у разі вибуття всіх вкладників мають право перетворити командитне товариство у повне товариство. У разі смерті одного з повних учасників, його спадкоємці стають вкладниками командитного товариства, якщо інше не передбачено установчими документами. У разі смерті єдиного повного учасника, коли його спадкоємці не набули повної цивільної дієздатності, командитне товариство припиняється через 6 місяців у разі неможливості замінити повного учасника або перетворити командитне товариство в іншу організаційно-правову форму. Командитне товариство ліквідовується також на підставах, установлених законом».
5. Запропоновано доповнити ст. 4 проекту Закону України «Про порядок здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для національної безпеки України» такими пунктами: «5. Держава чи державне підприємство може застосувати переважне право на вчинення цих правочинів. Переважне право зберігається протягом 1 року після вчинення правочинів іноземними інвесторами у разі заниження ціни правочину. Ціна правочину визначається на основі експертизи. 6. Юридичні особи іноземного права, які володіють акціями (частками) суб’єктів господарювання, що мають стратегічне значення для національної безпеки України, зобов’язані щорічно повідомляти Міжвідомчій комісії з питань оцінки впливу іноземних інвестицій про структуру власності з переліком кінцевих бенефіціарних власників, які володіють прямою або опосередкованою істотною участю».
6. Запропоновано внести до Закону України «Про інноваційну діяльність» такі зміни: 1) Абзац другий статті 1 викласти в такій редакції: «інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень, розробок та інформаційних технологій і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг»; 2) Абзац третій статті 1 викласти в такій редакції: «інноваційний продукт – результат інноваційної діяльності, у тому числі науково-дослідної і (або) дослідно- конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом»; 3) Статтю 1 доповнити дев’ятим абзацом в такій редакції: «Стартап – інноваційне підприємство, яке створене відповідно до чинного законодавства та має статус стартапу відповідно до умов цього Закону»; 4) Статтю 5 викласти в такій редакції: «Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути стартапи, фізичні і (або) юридичні особи України, фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав, особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які провадять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів»; 5) Статтю 16 доповнити третім пунктом в такій редакції: «Стартапом визнається інноваційне підприємство, яке відповідає таким вимогам: а) має менше 7 років від дати створення; б) загальний річний оборот і кількість працівників не перевищує рівня, встановленого Кабінетом Міністрів України у положенні про порядок державної реєстрації інноваційних проектів; в) економічна модель заснована на інноваційній діяльності відповідно до вимог, встановлених цим Законом; г) має значний потенціал зростання»;
7. З’ясовано специфіку регулювання організаційно-правової форми спрощеного акціонерного товариства у Марокко, яка використовується переважно для об’єднання великого капіталу в рамках реалізації масштабних інфраструктурних проектів, тому не набула широкого застосування. Законодавство Алжиру, Тунісу та України не регулює зазначену організаційно- правову форму підприємницьких товариств. У майбутньому вона може бути запроваджена в Тунісі в рамках реформування законодавства для заохочення стартапів та інноваційної економіки.
8. Обґрунтовано, що набуття чинності для Алжиру, Марокко та Тунісу у 2001-2005 роках угод про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС) завдало збитків інтересам українських експортно-орієнтованих підприємницьких товариств. Відтоді, іноземним підприємницьким товариствам, стало складніше конкурувати у державах Магрибу з продукцією ЄС, яка має значні пільги, пов’язані з поступовим анулюванням митних ставок. Незважаючи на низку позитивних результатів, у зовнішній торгівлі держав Магрибу проявився певний дисбаланс, пов’язаний зі зростанням високотехнологічного імпорту з ЄС та активізацією сировинного експорту до ЄС. Запропоновано скористатися досвідом держав Магрибу щодо перегляду угод про асоціацію з ЄС, зокрема у питанні тарифних квот.
9. Обґрунтовано, що наявність договірно-правової бази сприяє розвитку торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва між підприємницькими товариствами України та держав Магрибу, надає додаткових гарантій на взаємній основі. Між Україною та державами Магрибу підписано низку двосторонніх угод в галузі торговельно-економічного співробітництва, уникнення подвійного оподаткування, взаємного захисту інвестицій, налагодження співпраці між торговельно-промисловими палатами тощо.
10. Встановлено, що українські підприємницькі товариства розглядають держави Магрибу переважно як ринки збуту для своєї продукції, а український капітал у цьому регіоні практично відсутній. З метою розвитку торговельно- економічного співробітництва запропоновано забезпечити між Україною диверсифікацію та державами номенклатури Магрибу українського експорту шляхом стратегії переходу від оптової торгівлі до створення представництв та реєстрації товариств у партнерстві з місцевими суб’єктами підприємницької діяльності, брати участь у міжнародних виставкових заходах.
11. Обґрунтовано, що для уникнення проблемних питань стосовно спадкування часток (акцій) українського інвестора у статутному капіталі підприємницького товариства у державах Магрибу доцільно скласти заповіт посвідчений нотаріально.
12. З’ясовано особливості регулювання тимчасових груп підприємств (ТГП) в Алжирі, які застосовуються переважно для участі у державних тендерах і поділяються на спільні та солідарні. Так, у солідарній ТГП уповноважений підрядник надає банківську гарантію на виконання всього контракту, а фінансові розрахунки з замовником здійснюються на спільний (транзитний) рахунок, який відкривається на ім’я ТГП. У спільній ТГП банківські гарантії надаються кожним учасником окремо, якщо договір не встановлює інакше, а розрахунки з замовником здійснюються напряму з кожним учасником ТГП. Участь України та держав Магрибу у Багатосторонній конвенції про виконання заходів, які стосуються угод про оподаткування, з метою протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування сприяють діяльності українських підприємств у державах Магрибу в рамках ТГП та договорів про спільну діяльність. Встановлено, що законодавство Марокко та Тунісу, на відміну від алжирського, передбачає наявність спільного майна ТГП.
13. Обґрунтовано, що в інвестиційному законодавстві держав Магрибу доцільно перерахувати пільги для інвесторів, ключові галузі підприємницької діяльності та пріоритетні регіони, а усі можливі винятки з відповідної норми необхідно передбачити в тому нормативному акті, у якому міститься саме правило. Так, доцільно відмовитися від численних випадків, коли норми законів, які встановлюють в інтересах інвесторів певне правило, супроводжуються застереженням: «якщо інше не передбачене законодавством».
#дисертаціїюридичні #профекто #profecto #адвокат #адвокаткиїв #товариствозобмеженоювідповідальністю #акціонернетовариство #повнетовариство #простекомандитнетовариство #акціонернекомандитнетовариство #limitedliabilitycompany #joint-stockcompany #fullpartnership #simplelimitedpartnership #limitedjoint-stockpartnership #Algeria #Morocco #Tunisia
