Назар Марків ,
адвокат, керуючий партнер,
Юридична компанія “PROFECTO”
Зважаючи на те, що підприємства повинні подавати Звіти про контрольовані операції щорічно, але ведуться постійні суперечки між підприємствами та податковими органами щодо необхідності подання звіту, є актуальним дослідження судової практики та позиції суду з цього питання. Саме аналіз судових позицій і досконале вивчення нормативних актів – запорука ефективного захисту інтересів платників податків.
У цій статті проведемо дослідження судової практики притягнення до відповідальності за неподання звітності щодо контрольованих операцій на прикладі справи № 815/207/16, перший розгляд якої відбувся у 2016 році, та остаточну крапку в якій суд не поставив і досі.
Інформація про розгляд справи судами
Підприємство подало адміністративний позов до Державної фіскальної служби України (надалі -ДФС) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000552200 від 31.12.2015, справа № 815/207/16.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.03.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 р. позов задоволено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2016 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДФС.
Станом на 01.08.2018 касаційну скаргу ДФС не розглянуто.
Опис господарських взаємовідносин, які перевірялися
Підприємство у 2014 році здійснювало господарські операції з експорту олії соняшникової нерафінованої, олії ріпакової нерафінованої, шроту соняшникового гранульованого з нерезидентом “LLP” (Великобританія), загальна сума яких перевищує 50 мільйонів гривень.
Загальна сума здійснених експортних операцій Підприємства з “LLP” становила 302335175,62 грн.
“LLP” не оподатковується на території Великобританії у зв’язку з тим, що в нього немає джерел доходу на території Великобританії, а його партнери (учасники) є резидентами іншої країни.
Учасники “LLP” – Лтд 1 і Лтд 2 – зареєстровані на території Республіки Домінікана. Республіку Домінікану не було включено до переліку держав (територій), які відповідали критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (вказаний перелік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 1042-р, на сьогодні втратив чинність). Також Республіка Домінікана не належала (і не належить) до Переліку офшорних зон, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 143-р.
Відповідно до пп. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (тут і далі текст Кодексу наводиться в редакції до 01.01.2015 р.) контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов’язаними особами – нерезидентами.
Господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1, 39.2.1.2 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України, визначаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Згідно з пп. 39.2.1.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України контрольованими операціями є господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), у якій ставка податку на прибуток (корпоративного податку) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративного податку). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.
Підпунктом 39.2.1.3 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України передбачено, що в разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену в державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції.
Положеннями пп. 9.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України встановлено, що господарські операції, передбачені в підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.
Таким чином, для віднесення господарських операцій з нерезидентами до контрольованих необхідним було одночасне виконання двох умов:
1) сторона операції – нерезидент, зареєстрований у державі (на території), у якій ставка податку на прибуток (корпоративного податку) на 5 і більше відсотків нижче, ніж в Україні (якщо в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), або сторона операції – нерезидент сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсотків нижчою, ніж в Україні (якщо в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку);
2) загальна сума операцій (за кожним контрагентом окремо) дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний календарний рік.
Дотримання зазначених умов вказувало на здійснення платником податків контрольованої операції, а отже, встановлювало для нього обов’язки з використання методів визначення трансфертної ціни та складання й подання відповідних документів податкового контролю.
Крім того, Великобританію не було включено до переліку держав, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України (на сьогодні втратив чинність).
Відповідно до пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Згідно з п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог п. 39.4 ст. 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу в розмірі:
• 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, – у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
• 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
• 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не було подано документацію, визначену підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов’язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Тактичні прийоми захисту, використані Підприємством у суді
Свою позицію в суді ДФС обґрунтувала таким чином.
ДФС України листом № 15204/7/99-99-12-01-03-17 від 27.04.2015 р. “Про оподаткування
партнерств з обмеженою відповідальністю на території Великобританії” повідомила про отримання від компетентного органу Великобританії – НМ Кеvеnuе & Customs – відповіді від 12.03.2015 р. № G000323 на запит від 03.12.2014 р. стосовно оподаткування у Великобританії Партнерств з обмеженою відповідальністю (LLP). Відповідно до змісту відповіді компетентного органу Великобританії доходи Партнерства з обмеженою відповідальністю (Limited liability Partnerships) не оподатковуються на території Великобританії, оподатковується кожний партнер за його часткою прибутку в партнерстві.
На підставі отриманої відповіді ДФС зробила такий висновок.
Доходи партнерства з обмеженою відповідальністю не оподатковувалися на території Великобританії та до перевірки не надавалася довідка, що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), відповідно, ставка податку на прибуток (корпоративного податку) для “LLP” на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні. З
урахуванням наведеного, ДФС дійшла висновку, що відповідно до пп. 39.2.1.3 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015 р.) операції між приватним підприємством “Бессарабія-В” та “Planexin Trading LLP” є контрольованими.
На свій захист Підприємство надало до суду лист “LLP” вих. № 0134 від 23.02.2016 р. та переклад до цього листа, у якому наведено інформацію щодо оподаткування партнерства на території Республіки Домінікана. Учасники “LLP” – Лтд 1 і Лтд 2 – зареєстровані на території Республіки Домінікана. Відповідно до ст. 297 Податкового кодексу Республіки Домінікана розмір ставки податку на прибуток підприємств (корпоративного податку) становить 28 %.
З огляду на той факт, що ставка податку на прибуток (корпоративного податку) згідно із законодавством Республіки Домінікана була вищою, ніж в Україні, та становила 28 %, а Республіка Домінікана не була включена до Переліку держав (територій), які відповідали критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та не належала до Переліку офшорних зон, у Підприємства не виникло обов’язку щодо подання до контролюючого органу довідки, що підтверджує обрану нерезидентом (“LLP”) ставку податку на прибуток (корпоративного податку).
Юристи Підприємства на захист використали неповноту обґрунтування позиції ДФС наявними доказами, а саме той факт, що ДФС не встановила місце оподаткування (не визначила країну, в якій сплачуються податки) “LLP” та/або його учасників (партнерів). У зв’язку з цим висновок про те, що ставка податку на прибуток (корпоративного податку) для “Planexin Trading LLP” на 5 і більше відсотків нижча, ніж в Україні, є безпідставним.
Саме на цій підставі була побудована тактика захисту в суді, яку врахував апеляційний суд.
ВИСНОВОК:
1. Для розроблення системи захисту платника податків необхідно ретельно перевіряти докази, які використовує ДФС, та правильність зроблених нею висновків.
2. Платнику податків з метою запобігання претензій ДФС необхідно збирати докази податкового навантаження контрагентів за місцем сплати податків.
3. Господарські відносини з компаніями у формі партнерства з обмеженою відповідальністю (LLP), зареєстрованими у Великобританії, є законними, за умови доведення розміру податків, які сплачують учасники.
4. Платник податків використав недоліки в Акті перевірки ДФС, що надало змогу виграти справу в суді.
№36, 04 жовтня 2018 Юрист & Закон
https://uz.ligazakon.net/#/articles/EA011975
